______________________________

З метою забезпечення виконання заходів з перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів для сфери підприємництва на 2010-2012 н.р. затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2000 р. №849 «Про сприяння підготовці управлінських кадрів для сфери підприємництва» та постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2007 року №697 «Про продовження строку дії постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2000 року №1358», передбачається навчання управлінських кадрів сфери підприємництва, а також стажування випускників Програми «Українська ініціатива» за кордоном.
Відповідно до міжнародної системи якості надання освітніх послуг для сфери малого та середнього бізнесу, з урахуванням досвіду країн з розвинутою економікою, Тернопільський національний економічний університет запрошує взяти активну участь у перепідготовці та підвищенні кваліфікації управлінських кадрів для сфери підприємництва за державною програмою «Українська ініціатива».
Перепідготовка управлінських кадрів для сфери підприємництва здійснюється за спеціальностями: «Менеджмент організацій», «Економіка підприємств», «Фінанси», «Батьківська справа» та «Облік та аудит» для осіб, які мають вищу освіту. Тривалість навчання – 10 місяців, випускники отримують диплом про другу вищу освіту.
Перепідготовка управлінських кадрів здійснюється без відриву від виробництва за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб.

Прийом документів – до 29 серпня 2010 року.
Довідка за тел. 53-99-96.

______________________________

Повідомляємо, що Українським союзом об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення листом заплановано проведення чергового XIV Всеукраїнського чемпіонату з перукарського мистецтва “Чарівна зачіска 2010 року” на узбережжі Криму 5-7 жовтня 2010 року (про місце проведення буде повідомлено додатково).
Чемпіонат буде проводитись в особистому і командному заліках. На чемпіонаті відбудуться конкурси:
- з перукарської майстерності в жіночій та чоловічий номінаціях (дорослі та юніори);
- в номінації “Модний образ” (FULL FASHION LOOK) за темою: “Солодке життя”;
- з декоративної косметики: молодіжний конкурс за темою: “Молодість квітуча”, фантазійний макіяж та боді-арт за темою “Перлина України”;
- з манікюру з моделювання нігтів (акрилові) та арт-дизайну нігтів (об’ємний).
Під час чемпіонату будуть проведені:
- майстер-класи та щоу-показ сучасних зачісок провідних майстрів і салонів краси України;
- виставка продаж обладнання, інструментів та парфумерно-косметичних товарів для перукарень.
Призери чемпіонату в особистому заліку і команди областей за 1-3 місця будуть нагороджені призами, до 5-го місця – дипломами, всі інші отримають дипломи учасника чемпіонату.
Враховуючи, що основною метою чемпіонату є підвищення майстерності та кваліфікації майстрів, виявлення талановитої молоді та визначення нових напрямків у перукарській моді, прошу провести відповідну організаційну роботу з суб’єктами господарювання, які надають перукарські послуги, з керівниками профільних навчальних закладів (курсів) щодо участі в зазначеному заході.
Заявки на участь у чемпіонаті направляти за адресою:
Укрсоюзсервіс, абонентська скринька №131, поштове відділення зв’язку №50, вул. Мельникова,6, м. Київ, 04050 (оргкомітет XIV Всеукраїнського чемпіонату з перукарського мистецтва “Чарівна зачіска 2010 року”, тел. (044) 226-30-34, факс: 521-21-34).
Вартість участі одного учасника в одній номінації – 250 грн., за участь у 2-ох – 400 грн., у 3-ох – 500 грн., учні та студенти галузевих навчальних закладів сплачують відповідно 150, 250 та 300 гривень.
Кошти за участь у чемпіонаті необхідно перерахувати до 5 вересня 2010 року Укрсоюзсервісу на р/р 26007301005407 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код 00017437 з позначкою “за участь у чемпіонаті перукарів України”.

______________________________

Станом на 01.06.2010 року сума заборгованості із виплати заробітної плати по Хмельницькому району за моніторинговими даними становить 904,5 тис.грн., в тому числі на 2-х економічно-активних підприємствах – 508,0 тис.грн., на одному економічно-неактивному підприємстві – 323,5 тис.грн. та одному підприємстві – банкруті – 73,0 тис.грн.
З початку 2010 року у Хмельницькому районі проведено 10 засідань районної тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із виплати заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, на які запрошено 36 керівників підприємств-боржників, заслухано 17 керівників підприємств.
Двічі на місяць направляється моніторингова інформація щодо стану виплати заробітної плати на підприємствах Хмельницького району до прокуратури Хмельницького району для відповідного реагування.
В результаті проведеної роботи протягом 2010 року погашено боргів по заробітній платі на 8-ми підприємствах району на суму 329,0 тис.грн., з них повністю – по 6 підприємствах району на суму 310,7 тис.грн. та частково по 2 підприємствах на суму 18,3 тис.грн.
З метою підвищення рівня легальної зайнятості громадян та підвищення рівня середньої заробітної плати у районі проводяться заходи щодо виявлення осіб, зайнятих у сфері підприємництва без належного оформлення трудових відносин. З початку року проведено дослідження 30 суб’єктів підприємницької діяльності на території Стуфчинецької, Грузевицької Олешинської, Давидковецької сільських, Чорноострівської селищної рад та м.Хмельницького, в результаті яких обстежено 92 робочих місця та виявлено 30 неоформлених працівників. В результаті проведеної роботи у 2 рази зросла кількість зареєстрованих трудових договорів між роботодавцями та найманими працівниками, так станом на 01.06.2010 року за даними Хмельницького районного центру зайнятості укладено 216 трудових договорів (за відповідний період минулого року 113 ).
Дані питання знаходяться на постійному контролі та проводиться відповідна робота, в межах наданих повноважень та надаються необхідні консультації керівникам та іншим фахівцям підприємств щодо застосування трудового законодавства.

______________________________

Рекомендації прийомним батькам,
які взяли на виховання дитину з інтернатного закладу

Кожна людина має знати про себе все та розуміти життя: свої можливості та обмеження, свої ситуації вчинки – для того, щоб навчитися керувати своїм життям та не боятися брати відповідальність за свої вчинки, розцінювати свою відповідальність не так як гніт і тягар, а як визнання свого існування.
Прийомна дитина так само, як і наша рідна, прагне щасливої долі і заслуговує на неї. Знайте, що ВИ, прийомні батьки, є дуже значущими для дитини людьми, через довіру до вас дитина відтворює втрачену довіру до світу. Якщо вона буде впевнена в силі та життєздатності близьких людей – прийомних батьків, то не за горами той час, коли дитина повірить у свої власні сили. Довіряйте і ви дитині – свої думки, свої таємниці, свої сумніви, свої справи свій дім. Якщо дитина не буде відчувати, що ваш будинок належить і їй теж, вона зробить своїм будинком вулицю.
Найкраще, що прийомні батьки можуть дати дітям, - це навчити їх любити та поважати себе, якщо дитина навчиться поважати себе – це буде першим кроком до поваги інших людей.
Слід пам’ятати, що для кожної дитини дуже важливо мати визнання інших людей. Поки діти відчувають добре ставлення до себе – вони впевнені в собі. Якщо ж навпаки, то, намагаючись самоутвердитись, вони можуть змінювати свою поведінку в одному з чотирьох напрямків:
1. вимагати надмірної уваги до себе, бути нав’язливими, настирливими, робити незугарні вчинки, дії, щоб привернути увагу до себе
2. пручатися й наполягати на своєму, не приймати ніяких аргументів й переконань
3. демонструвати безпорадність, беззахисність, слабкість (щоб їх залишили в спокої)
4. зводити рахунки, мститися
Коли батьки помічають схожі зміни в поведінці дитини, варто поглянути на себе з боку й задуматися над такими питаннями:
- чи не занадто ви опікуєте дитину (намагаєтесь все робити за неї або занадто тривожитесь, невпевнені в своїх діях, вчинках),
- чи не позбавляється дитина самостійності у вчинках, прийнятті рішень,
- а може ви занадто прискіпливі , настирливі, занудні,
- чи не зловживаєте ви звинуваченнями, докорами, обмеженнями, покараннями,
- практика показує, що у вихованні краще дотримуватися „золотої середини”, яка не терпить категоричності, жорстко заданої програми і чітко розписаних дій. Гнучкість у взаєминах, спроможність враховувати ситуації, що виникають, й особливості тих, з ким маєш справу, - важливі складові батьківського успіху.
У батьків, які колись стануть близькими чужій дитині, особлива доля. Їм доводиться виправляти помилки попереднього виховання. Причому не все можна виправити, загладити, з чимось доведеться просто змиритися. І, напевне, найголовніше, – не наробити нових помилок. Як і лікарі, прийомні батьки / батьки – вихователі зобов’язані керуватися чітким гуманним принципом – не шкодити дитині!

Психолог Хмельницького районного центру соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді Т. Коломієць

______________________________
Переваги сімейного виховання

Діти – наше майбутнє і саме від їхньої культури та виховання залежить, яким буде українське суспільство через кілька десятків років. Виховання розпочинається в сім’ї, потім продовжується в школі, виші. Але сім’я всеодно залишається головною ланкою виховання дитини.
На сучасному етапі, коли в нашій країні все ще існує інтернатна форма виховання, що як відомо не сприяє гармонійному розвитку дитини, набуття нею елементарних побутових навичок особливо важливо знати про переваги сімейного виховання і пропагувати його, як основну форму.
В чому ж переваги сімейного виховання? Чому так важливо, щоб дитина росла в сімейному оточенні?
Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.
З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.
Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.
На думку М. Стельмаховича «Тіло, душа, розум — ось три кити батьківської педагогіки». Тілесне виховання у сім'ї передбачає зміцнення здоров'я, сил та правильний фізичний розвиток дитини. «Усі наші зусилля, — зазначає він, — спрямовані на тілесне виховання, можуть бути швидко зведені нанівець, коли ми не захистимо наших дітей і підлітків від такого страшного ворога душі та тіла людини, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія, статева розпуста, СНІД. Поширення цих та інших асоціальних явищ набуло такого розмаху, що нависла смертельна небезпека над самим генофондом нації, а значить, і над нашим майбутнім».
Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, мораль — моральністю, честь — честю, гідність — гідністю.
Правильно поставлене розумове виховання в сім'ї розкриває перед дітьми широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки усно і на письмі, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером) готує їх до розумової діяльності.
Реалізуючи ці напрями змісту виховання, особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.
Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сімейного виховання — міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя.
Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.
Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.
Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.
Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.
Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.
Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.
«Ваша власна поведінка, — писав А. Макаренко, звертаючись до батьків, — вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає дома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і ворогами, як ви смієтесь, читаєте газету, — все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. А якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й методи вам не допоможуть.
У своїй праці «Про батьківський авторитет» А. Макаренко наводить приклади таких видів негативного авторитету батьків: «авторитет придушення», який базується на примусі, залякуванні, і як наслідок — формування у дітей брехливості, жорстокості, агресивності; «авторитет віддалі» — батьки намагаються тримати дітей на відстані від себе, розмовляють з ними зверхньо, холодно; «авторитет чванства», коли батьки вихваляються своєю винятковістю, принижуючи при цьому своїх колег чи опонентів; «авторитет педантизму» — батьки вимагають кожне мовлене ними слово вважати наказом, карають за найменшу провину; «авторитет резонерства» — батьки вдаються до моралізування з будь-якого приводу; «авторитет любові» — так звана сліпа любов, усепрощення, надмірні пестощі; «авторитет доброти» — батьки в усьому поступаються дітям, готові на будь-які жертви, аби їм було добре; «авторитет дружби» — відповідна поведінка дитини чи дії оплачуються подарунками, обіцянками. Цим не вичерпується перелік фальшивих авторитетів, на які можна натрапити в сімейному вихованні.
Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.
Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.
Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.
Порівняно з іншими соціальними інститутами сім'я має певні особливості, що істотно впливають на становлення особистості дитини. Розглянемо їх.
1. Наявність усіх форм життєдіяльності людини, що реалізуються через функції сім'ї. У результаті сім'я формує власний спосіб життя, мікрокультуру, основою якої є цінності й елементи культури суспільства чи окремих його соціальних верств. Таким чином, на думку А. Карлсона, сім'я — це суспільство в мініатюрі, з якого вибудовується соціальна взаємодія загалом.
2. Включеність дитини в сім'ю з дня її народження, формування саме в сім'ї перших уявлень про те, що добре і що погано, що таке добро і зло, коли дитина найбільшою мірою сприймає виховні впливи. Фактично сім'я є першою сполучною ланкою між людиною і суспільством, яка передає від покоління до покоління генетичний код, певні соціальні цінності, що на суб'єктивному рівні є ціннісними орієнтаціями членів сім'ї.
3. Безперервність і тривалість контакту людей різної статі, віку, з різним обсягом життєвого досвіду спричинюються до інтеріоризації дітьми зразків поведінки насамперед батьків і тільки потім — людей поза сім'єю.
4. Переважно емоційний характер зв'язків між членами сім'ї, що базуються на любові і симпатії, створює сприятливу основу для спрацьовування таких неусвідомлюваних дитиною соціально-психологічних механізмів впливу, як наслідування, навіювання, психічне "зараження". При цьому забарвленість емоційних контактів впливає на формування почуття задоволення (незадоволення) собою і оточенням.
Особливо значною роль сім'ї у становленні особистості дитини є на первинному етапі її соціалізації .
Так, на першій стадії (до одного року) дитина розвивається за віссю "довіра — недовіра". Ступінь розвитку почуття довіри до інших людей і світу загалом залежить насамперед від якості материнської турботи, причому не так від кількості їжі чи ласки, які здатна надати мати, як від особливостей спілкування, здатності матері передати відчуття стабільності, тотожності переживань, того, що вона є людиною, якій можна довіряти.
На другій стадії (1~3 роки) дитина розвивається за віссю "автономія — сором і сумнів". Насамперед формується здатність до самоконтролю тілесних виявів, встановлюється певне співвідношення виявів впертості і добровільності дій. Особливості такого співвідношення залежать від готовності батьків поступово надавати дитині можливість самостійно контролювати свої дії, ненав'язливо обмежуючи її в тих сферах життя, які є потенційно або реально небезпечними для дитини і оточуючих. Переживання сорому проявляються як лють, спрямована на себе, коли дитині забороняється бути самостійною, коли батьки постійно або роблять усе за дитину, або очікують, що вона робитиме самостійно те, що поки що не спроможна робити. У результаті у дитини може сформуватися невпевненість у собі, слабка воля.
Третя стадія (3—6 років) визначається розвитком дитини за віссю "ініціативність — провина". При цьому ініціатива додає до автономії здатність брати на себе зобов'язання, планувати, розв'язувати нові завдання, набувати нових корисних навичок. Чи переважатиме у дитини ініціатива, значною мірою залежить від того, як батьки ставляться до її волевиявлення, визнають і задовольняють її право на допитливість, фантазію, творчість.
Почуття провини у дитини викликають батьки, які не заохочують її до самостійності або надмірно карають.
Таким чином, сім'я, особливості взаємодії батьків і дитини багато в чому забезпечують (чи не забезпечують) успіхи дитини на подальших етапах її соціалізації.
До характеристик, що визначають особливості соціалізації в сім'ї, зараховують:
соціально-демографічну структуру сім'ї (соціальне становище членів сім'ї, професійний статус батьків, стать, вік, кількість членів сім'ї, наявність різних поколінь);
превалюючий психологічний клімат, емоційну настроєність сім'ї;
тривалість і характер спілкування з дітьми;
загальну і, зокрема, психолого-педагогічну культуру батьків;
зв'язок сім'ї з іншими спільнотами (школою, родичами тощо);
матеріально-побутові умови.
В Україні типовою є нуклеарна сім'я з невеликою кількістю дітей (52,1 % — з однією дитиною), із професійно зайнятими батьками, що підтримують здебільшого ділові контакти з родичами. У неповних сім'ях виховують 1,5 млн дітей. Внаслідок зменшення реальних доходів родин переважна їх більшість не має можливості створити для дітей сприятливі умови життя.
Отже, сімейне виховання має ряд переваг перед іншими формами. Тому для розвитку здорової нації потрібно пропагувати сімейне виховання, формувати світогляд людей таким чином, щоб все менше дітей залишалося без батьків.

Підготували: спеціаліст Хмельницького районного центру соціальних служб для сім‘ї,
дітей та молоді Т. Коломієць і волонтер центру
Т. Шульгіна

.